стручений

СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал.

Дієпр. пас. до стру́тити.

В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав – не знати, чи сам від себе, чи стручений (І. Франко);

// у знач. прикм.

Загримить ненароком стручена з лави бартка... (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. стручений — стру́чений дієприкметник зіштовхнутий діал.  Орфографічний словник української мови
2. стручений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до струтити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стручений — СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до стру́тити. В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Фр., VIII, 1952, 267); Загримить ненароком стручена з лави бартка… (Хотк., II, 1966, 107).  Словник української мови в 11 томах