стручений

СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до стру́тити.

В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Фр., VIII, 1952, 267);

Загримить ненароком стручена з лави бартка… (Хотк., II, 1966, 107).

Значення в інших словниках

1. стручений — стру́чений дієприкметник зіштовхнутий діал.  Орфографічний словник української мови
2. стручений — СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. до стру́тити. В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав – не знати, чи сам від себе, чи стручений (І. Франко); // у знач. прикм. Загримить ненароком стручена з лави бартка... (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
3. стручений — -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до струтити.  Великий тлумачний словник сучасної мови