струччя

СТРУ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до стручо́к.

Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (П. Дорошко);

Прошкував [Олекса] полем, нескошеним ланом люпину, що вже прижовк, торохтів присохлим струччям (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. струччя — стру́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. струччя — -я, с. Збірн. до стручок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. струччя — Стру́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. струччя — СТРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до стручо́к. Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (Дор., Не повтори..  Словник української мови в 11 томах
5. струччя — Струччя, -чя с. соб. отъ струк.  Словник української мови Грінченка