струччя

СТРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до стручо́к.

Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (Дор., Не повтори.., 1968, 98);

Прошкував [Олекса] полем, нескошеним ланом люпину, що вже прижовк, торохтів присохлим струччям (Мушк., Серце.., 1962, 97).

Значення в інших словниках

1. струччя — стру́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. струччя — СТРУ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до стручо́к. Як раділо її серце, якою гордою перемогою світилися очі, коли серед літа заполовіли жита, зазолотіли вівси, рудою бронзою заблищало горохове струччя (П.  Словник української мови у 20 томах
3. струччя — -я, с. Збірн. до стручок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. струччя — Стру́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. струччя — Струччя, -чя с. соб. отъ струк.  Словник української мови Грінченка