стріляючий

СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

Який стріляє (див. стріля́ти 1, 3–5, 7, 9).

Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів – стріляючих лижників (з газ.);

На узбережжі Середземного моря росте цікава рослина – так званий стріляючий огірок. Щоб забезпечити собі якнайбільше “життєвого простору”, він вистрілює своє насіння у різні боки (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. стріляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до стріляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. стріляючий — СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стріля́ти 1, 3-5, 7, 9. Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів — стріляючих лижників (Веч. Київ, 26.  Словник української мови в 11 томах