стужавіти

СТУЖА́ВІТИ, іє, док.

1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти.

За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Ю. Збанацький);

Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Але болото стужавіло, мовби поприкипало до них (Ю. Мушкетик).

2. перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним.

Уляна підвелася різко, лице стужавіло: – Не буде тобі мого прощення .. Геть з мого двору..! (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. стужавіти — стужа́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стужавіти — -іє, док. 1》 Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти. 2》 перен. Стати серйозним, рішучим, непохитним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стужавіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. стужавіти — СТУЖА́ВІТИ, іє, док. 1. Стати твердим або твердішим (про розмоклу землю, глину і т. ін.); затвердіти. За ніч земля трохи стужавіла, і крокувалося по безмежному нічному полю легко і бадьоро (Збан.  Словник української мови в 11 томах
5. стужавіти — Стужавіти, -вію, -єш гл. Затвердѣть (о размокшей землѣ, глинѣ и пр.). Не стужавіло, а потупали зараз, то й ями знать.  Словник української мови Грінченка