стужавілий

СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до стужа́віти.

Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (з газ.);

// у знач. прикм.

Карпо гикнув, свиснув, стрельнув гарапником, і вороні, розкидаючи стужавіле болото, витягнулися в шаленому галопі (М. Стельмах);

* Образно. Сам не свій повернувся до низовиків Гуляй-День. Дні минали, а не було розради для стужавілого серця (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. стужавілий — стужа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стужавілий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. стужавілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стужавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стужавілий — СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стужа́віти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах