стужавілий

стужа́вілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до стужавіти.

Значення в інших словниках

1. стужавілий — стужа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стужавілий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
3. стужавілий — СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до стужа́віти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (з газ.); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. стужавілий — СТУЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стужа́віти. Навіть при невеликому степовому вітрі в сонячну погоду стужавіла за зиму земля випаровує багато вологи (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах