стужитися
СТУЖИ́ТИСЯ, стужу́ся, сту́жишся, док., за ким, чим і без дод.
Стомитися, змучитися від туги за ким-небудь.
– А х, Аглая-Феліцітас! Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім'ям Феліцітас (О. Кобилянська);
Відчинила [Дзвінка] двері, дрижачими руками обняла хлопця, поцілувала, а він .. заплакав з радощів – так стужився за нею (В. Гжицький);
А як же Василько стужився! Та ж він був у тюрмі, а там нічого нема: ні неба, ні сонця (А. Турчинська).
Словник української мови (СУМ-20)