стурбованість

СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до стурбо́ваний 2.

Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка);

Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, – така стурбованість написана була на їхніх обличчях (П. Загребельний);

В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. стурбованість — стурбо́ваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стурбованість — див. неспокій  Словник синонімів Вусика
3. стурбованість — [стурбован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. стурбованість — -ності, ж. Абстр. ім. до стурбований 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стурбованість — СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах