стурбованість

СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2.

Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр., II, 1951, 505);

Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, — така стурбованість написана була на їхніх обличчях (Загреб., Переходимо.., 1971, 113);

В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Баш, Вибр., 1948, 40).

Значення в інших словниках

1. стурбованість — стурбо́ваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стурбованість — див. неспокій  Словник синонімів Вусика
3. стурбованість — [стурбован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. стурбованість — СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка); Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати...  Словник української мови у 20 томах
5. стурбованість — -ності, ж. Абстр. ім. до стурбований 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови