стурбованість
СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2.
Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр., II, 1951, 505);
Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, — така стурбованість написана була на їхніх обличчях (Загреб., Переходимо.., 1971, 113);
В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Баш, Вибр., 1948, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стурбованість — стурбо́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стурбованість — див. неспокій Словник синонімів Вусика
- стурбованість — [стурбован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- стурбованість — СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка); Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати... Словник української мови у 20 томах
- стурбованість — -ності, ж. Абстр. ім. до стурбований 2). Великий тлумачний словник сучасної мови