1. Словник української мови у 20 томах

стурбованість

СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до стурбо́ваний 2.

Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка);

Питати батька чи маму про причину сестриних сліз годі було й пробувати, – така стурбованість написана була на їхніх обличчях (П. Загребельний);

В голосі того, хто казав, бриніла стурбованість (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стурбованість — стурбо́ваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стурбованість — див. неспокій Словник синонімів Вусика
  3. стурбованість — [стурбован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. стурбованість — -ності, ж. Абстр. ім. до стурбований 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стурбованість — СТУРБО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до стурбо́ваний 2. Опускається [Прісцілла] на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах