стійло
СТІ́ЙЛО, а, с.
1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику.
Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір'я, де, очевидно, було його стійло (Ю. Мокрієв);
Корови .. одна по одній .. В стійла лагідно пішли (І. Вирган);
// Взагалі приміщення для утримання худоби.
Знай, коза, своє стійло (Номис);
Випасання свиней на картоплі дає великий економічний ефект. Вони поїдають її з більшою охотою і дають значно більший щодобовий приріст живої ваги, ніж при згодовуванні її у стійлі (з наук. літ.);
// Станок для доїння, огляду худоби і т. ін.
Доїльні стійла розміщені так, що всі операції при машинному доїнні доярка виконує навстоячки (з наук.-попул. літ.);
// перен., розм., рідко. Убоге житло людини.
Летіла [ріка] швидко, мов не хтіла Вдивлятись довше, глибше, ближче В життя нужденне, в бідні стійла Тих, що засіли те сели́ще (І. Франко).
2. Секція в залізничному депо, признач. для ремонту одного паровоза.
Паровоз Артема Глоби стояв під парами в крайньому стійлі (В. Кучер).
3. Місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку.
Словник української мови (СУМ-20)