суб'єкт
СУБ'Є́КТ, а, ч.
1. філос. Істота, здатна до пізнання навколишнього світу, й до цілеспрямованої діяльності.
Теорія пізнання не може абстрагуватися від тих суспільних і соціальних зв'язків, відносин, практики, в яких перебуває суб'єкт пізнання (з наук.-попул. літ.).
2. книжн. Особа, група осіб, організація і т. ін., яким належить активна роль у певному процесі, акті.
Обиватель став тепер об'єктом і суб'єктом. Він купував книжки, він їх і судив (Ю. Смолич).
3. юр. Особа або організація як носій певних прав і обов'язків.
Суб'кт міжнародного права.
4. мед. Людина як носій певних фізичних і психічних якостей; людина як об'єкт дослідження.
Істеричний суб'єкт живе більшою або меншою мірою .. емоціональним життям (з навч. літ.).
5. розм. Про людину з негативними рисами характеру, непривабливою або підозрілою зовнішністю.
В кімнату увіходить Спичаковський. Це високий, худорлявий суб'єкт з гордо піднесеною головою (І. Кочерга);
– Листа приніс якийсь невідомий суб'єкт (П. Колесник);
Підійшов п'яний суб'єкт і попросив закурити (Л. Дмитерко);
[Начальник станції:] Романченко, подивись, що це за суб'єкт сидить (О. Корнійчук).
6. лог. Предмет судження.
7. лінгв. Те саме, що пі́дмет¹.
Суб'єкт – термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і підмет (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)