суворішати
СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок.
Ставати суворим, суворішим.
Делікатний, лагідний, скромний, добрий – він суворішав тільки біля домни (Ю. Яновський);
– А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? – суворішає голос Мірошниченка (М. Стельмах);
Я помічав, як день від дня суворішає і сам Вишенський (Р. Іваничук);
Кучук деякий час стояв непорушно, жодним порухом не проявляючи своїх почуттів. Однак поволі обличчя його суворішало, ставало непроникним, ніби закам'янілим (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)