суворішати

СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати суворим, суворішим.

Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішав тільки біля домни (Ю. Янов., І, 1958, 327);

— А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? — суворішає голос Мірошниченка (Стельмах, II, 1962, 318).

Значення в інших словниках

1. суворішати — суво́рішати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. суворішати — СУВО́РІШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати суворим, суворішим. Делікатний, лагідний, скромний, добрий – він суворішав тільки біля домни (Ю. Яновський); – А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? – суворішає голос Мірошниченка (М.  Словник української мови у 20 томах
3. суворішати — -аю, -аєш, недок. Ставати суворим, суворішим.  Великий тлумачний словник сучасної мови