судочинство
СУДОЧИ́НСТВО, а, с.
Діяльність судових органів, пов'язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес.
Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею, забезпечено право повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача (з наук.-попул. літ.);
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (з мови документів);
Суддя сказав: – Закони судочинства вагатися не дозволяють нам (Л. Костенко);
Того ж дня було зроблено опис пожитків заарештованих, далі починалося судочинство (Г. Колісник).
△ (1) Криміна́льне (ка́рне) судочи́нство – розгляд кримінальних справ.
Завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону (з публіц. літ.);
(2) Циві́льне судочи́нство – визначений нормами цивільно-процесуального права порядок проводження в цивільних справах і виконання судових рішень.
Словник української мови (СУМ-20)