судочинство

СУДОЧИ́НСТВО, а, с. Діяльність судових органів, пов’язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес.

Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею, забезпечено право повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача (Наука.., 8, 1960, 8);

В бічній кімнаті суду.. відбувалась одна з тих закулісних комедій, якими переповнена історія буржуазного судочинства (Кол., Терен.., 1959, 278).

∆ Криміна́льне (ка́рне) судочи́нство — розгляд кримінальних справ.

Завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону (Ком. Укр., 1, 1966, 34).

Значення в інших словниках

1. судочинство — судочи́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. судочинство — [судочинство] -ва, м. (на) -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. судочинство — СУДОЧИ́НСТВО, а, с. Діяльність судових органів, пов'язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес. Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею...  Словник української мови у 20 томах
4. судочинство — -а, с. Діяльність судових органів, пов'язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес. Кримінальне (карне) судочинство — розгляд кримінальних справ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. судочинство — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві...  Словник синонімів української мови