судочинство
СУДОЧИ́НСТВО, а, с. Діяльність судових органів, пов’язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес.
Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею, забезпечено право повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача (Наука.., 8, 1960, 8);
В бічній кімнаті суду.. відбувалась одна з тих закулісних комедій, якими переповнена історія буржуазного судочинства (Кол., Терен.., 1959, 278).
∆ Криміна́льне (ка́рне) судочи́нство — розгляд кримінальних справ.
Завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону (Ком. Укр., 1, 1966, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судочинство — судочи́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- судочинство — [судочинство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- судочинство — СУДОЧИ́НСТВО, а, с. Діяльність судових органів, пов'язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес. Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею... Словник української мови у 20 томах
- судочинство — -а, с. Діяльність судових органів, пов'язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес. Кримінальне (карне) судочинство — розгляд кримінальних справ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судочинство — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві... Словник синонімів української мови