сук
СУК, а́, ч.
1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева.
З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко);
// Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві.
То всохлий сук обріже [селянин] десь на дереві, То щепі дасть бросток новий [нову бростку] (М. Зеров);
Здійняла [Мар'яна] з сука невеликий горщик і побігла до джерела (М. Стельмах);
// Відламок усохлої гілки.
Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами, .. і жоден сук, жодна гілляка не хруснула під його чобітьми (О. Гончар).
2. Залишок від зрізаного бокового відростка в дошці, колоді.
Гостра була сокира, та на сук наскочила (прислів'я);
Батько помітив, що син усю свою злість виливає на круті суки. Він так розмахувався сокирою, що на нього страшно було глядіти, ніби весь світ хотів розбити (М. Томчаній);
* Образно. Бенедеві думки .. зупинялися на тім суці, з котрого вийшли, на старім і твердім суці суспільної нерівності між людьми (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)