сумісництво

СУМІ́СНИЦТВО, а, с.

Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.

І йому [Івану Євграфовичу] стало здаватися, що він мусить тепер працювати не тільки на своїй педагогічній ниві, а ще й, мовби за сумісництвом, на якійсь безплатній нецікавій роботі, котру йому накинуто порядком громадського навантаження (Б. Антоненко-Давидович);

Сукупний оподатковуваний дохід включає виплати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (з навч. літ.);

– Оце, товариші, наша нова співробітниця, – сказав Крушина. – Вона буде замість тітки Паші .. І, звичайно, за сумісництвом вона буде нашим спец- і дипкур'єром (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. сумісництво — сумі́сництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сумісництво — -а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сумісництво — СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов’язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. сумісництво — рос. совместительство одночасне обіймання тим самим працівником, крім основної, іншої платної посади або виконання іншої постійної платної роботи (штатної або позаштатної).  Eкономічна енциклопедія