сумісництво
СУМІ́СНИЦТВО, а, с.
Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.
І йому [Івану Євграфовичу] стало здаватися, що він мусить тепер працювати не тільки на своїй педагогічній ниві, а ще й, мовби за сумісництвом, на якійсь безплатній нецікавій роботі, котру йому накинуто порядком громадського навантаження (Б. Антоненко-Давидович);
Сукупний оподатковуваний дохід включає виплати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (з навч. літ.);
– Оце, товариші, наша нова співробітниця, – сказав Крушина. – Вона буде замість тітки Паші .. І, звичайно, за сумісництвом вона буде нашим спец- і дипкур'єром (С. Журахович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сумісництво — сумі́сництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сумісництво — -а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сумісництво — СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов’язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- сумісництво — рос. совместительство одночасне обіймання тим самим працівником, крім основної, іншої платної посади або виконання іншої постійної платної роботи (штатної або позаштатної). Eкономічна енциклопедія