1. Словник української мови в 11 томах

сумісництво

СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов’язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.

Слід ширше залучати (в порядку сумісництва) висококваліфікованих працівників виробництва до педагогічної та дослідницької роботи (Рад. Укр., 16.IX 1961, 3);

— Оце, товариші, наша нова співробітниця, — сказав Крушина. — Вона буде замість тітки Паші.. І, звичайно, за сумісництвом вона буде нашим спец— і дипкур’єром (Жур., Нам тоді.., 1968, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумісництво — сумі́сництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сумісництво — СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  3. сумісництво — -а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сумісництво — рос. совместительство одночасне обіймання тим самим працівником, крім основної, іншої платної посади або виконання іншої постійної платної роботи (штатної або позаштатної). Eкономічна енциклопедія