сумісництво

сумі́сництво

-а, с.

Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі тощо.

Значення в інших словниках

1. сумісництво — сумі́сництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сумісництво — СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов'язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. сумісництво — СУМІ́СНИЦТВО, а, с. Одночасне виконання кількох службових обов’язків; праця на іншому (крім основного) підприємстві, в іншій установі і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. сумісництво — рос. совместительство одночасне обіймання тим самим працівником, крім основної, іншої платної посади або виконання іншої постійної платної роботи (штатної або позаштатної).  Eкономічна енциклопедія