сундук

СУНДУ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що скри́ня.

– Якийсь чоловік, чорний, високий, правиться коло сундука з грішми (Панас Мирний);

До Харкова під'їжджали вночі. Улас, присівши на сундуці, з острахом вглядався у море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. сундук — сунду́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сундук — Скриня, скриньчина  Словник чужослів Павло Штепа
3. сундук — -а, ч., розм. Те саме, що скриня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сундук — СКРИ́НЯ (великий ящик з кришкою для зберігання одягу, коштовних предметів тощо), РУНДУ́К, СУНДУ́К розм., ШАФА́РНЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. сундук — СУНДУ́К, а́, ч., розм. Те саме, що скри́ня. — Якийсь чоловік, чорний, високий, правиться коло сундука з грішми (Мирний, IV, 1955, 189); До Харкова під’їжджали вночі. Улас, присівши на сундуці, з острахом вглядався у море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Тют., Вир, 1964, 53).  Словник української мови в 11 томах