сундучок

СУНДУЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до сунду́к.

На дерев'яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (В. Гжицький);

// Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.

Холодними вулицями Харкова йде юнак .. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (І. Цюпа);

Залишив [Ягнич] поки що на судні, в каюті у земляка-старпома, тільки боцманський свій сундучок, свідомо пішов на таку хитрість: хай буде зачіпка ще раз вернутись сюди, може, таки до того часу схаменуться, одумаються! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. сундучок — сундучо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сундучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до сундук. || Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сундучок — СУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сунду́к. На дерев’яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 350); // Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах