сундучок

СУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сунду́к.

На дерев’яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 350);

// Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.

Холодними вулицями Харкова йде юнак.. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (Цюпа, Краяни, 1971, 265).

Значення в інших словниках

1. сундучок — сундучо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сундучок — СУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сунду́к. На дерев'яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (В. Гжицький); // Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. сундучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до сундук. || Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови