сунутися
СУНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Кинутися до кого-, чого-небудь.
– Лупурелло вдарив офіцера палицею. Тоді всі офіцери сунулись до Лупурелла, добре попобили (І. Нечуй-Левицький);
– Брешшеш! – засичала Пріська, знову сунувшись до Грицька (Панас Мирний);
// Ураз побігти, понестися куди-небудь (перев. про багатьох).
Не швидко бідні [вельможі] схаменулись І в ратуш [ратушу] підтюпцем сунулись. Уже як вечір наступив (І. Котляревський);
– Як князь проїде й нарід [народ] сунеться за коляскою, ми з тобою підемо у степ і там десь пересидимо у балці (Г. Хоткевич);
// Спрямувати свій інтерес на кого-, що-небудь.
Від ласощів аж віття гнуться, Не знаєш, до чого й сунуться: – Мигдалики і виноград, – їси, їси, аж рад (Л. Глібов);
// Потрапити куди-небудь через власну необачність.
Із дверей мов лихий пхнув жінку, трохи коневі під ноги не сунулась (П. Куліш);
Один із зголоднілих птахів сунувся мені просто в руки (І. Сенченко).
2. розм. Прийти, прибути, з'явитися куди-небудь; поткнутися.
[Хорунжий:] Нехай тільки сунеться [Гаркуша], то ми його на першій осиці провітримо! (О. Стороженко);
Сунулись були туди раз і качки, але їм такого перепало від учителя, що вони .. того часу обминають ставок десятою дорогою (О. Донченко);
// у сполуч. із інфін. Спробувати що-небудь зробити.
З троянди квіточку Івась сунувсь зірвать (Л. Боровиковський);
Я [цибуля] сердита зроду: Хто задивиться на вроду Чи сунеться цілувать – Буде сльози проливать (Л. Глібов);
// Зробити спробу влаштуватися куди-небудь працювати, вчитися і т. ін.
СУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, недок.
1. Іти, рухатися, пересуватися, перев. повільно або через силу.
Помаленьку й повагом – не йшов, а неначе сунувся Бичковський до стола, де сиділи гості (І. Нечуй-Левицький);
Сани ледве сунулись (І. Микитенко);
Ви бачили, як сунеться машина, Вантажена камінням і залізом? Горять, курять масні широкі шини, Двигун з напруги крекче: “Лізем, лізем” (П. Воронько);
* У порівн. Круг них усе їжився височенний, цупкий, жовтий комиш, немов сунувся разом із ними, як зачарований (М. Коцюбинський);
// Наближатися до кого-, чого-небудь; насуватися.
Бійцям уявлялися .. ворожі гуркітливі танки, що сунуться на них, як сліпі, незграбні потвори (О. Гончар);
Навала сунулася, як чума, невмолима й жорстока (Іван Ле);
// Відходити, відступати від кого-, чого-небудь.
Німці сунуться назад (М. Нагнибіда);
* Образно. Стовпи сунулись назад. Пил дорожній віявся хвостом (Ю. Яновський);
// Рухатися великою масою, безперервним потоком.
Скільки оком кинеш – скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури (О. Стороженко);
Ми лише бачили, що юрма сунеться в наш бік (М. Коцюбинський);
Мова йшла про безперестанний потік німецьких санітарних ешелонів, що сунулись зі сходу через дарницький міст (Д. Бедзик);
// Змінювати своє положення в просторі.
[Мавка:] Сунеться хмарка по небу повільна... (Леся Українка);
Сонце сунулось вище і вище, Починалися перші жнива (Т. Масенко);
Зголубіли зимні шиби, Пролетіли птиці сонні, Заспокоїлися кроки... Тіні сунуться широкі (М. Рильський);
З долини од річки, як гурт сірих волів, сунувся туман (А. Головко);
// перен., рідко. Повільно минати (про час).
Осінній день сунеться поволі (М. Коцюбинський).
2. Соваючись, наближатися до кого-, чого-небудь; підсуватися.
Грицько мерщій посунувся за стіл, на покуття, та запрохував Чіпку сунутись ближче до його (Панас Мирний);
– Сунься ближче до мене... (О. Гончар).
3. Не втримавшись де-небудь, повільно сповзати або скочуватися вниз по похилій поверхні; зсовуватися.
Гора така крута, так і сунуться ноги (Панас Мирний);
Схил був крутий, і люди не йшли, а сунулися з нього (Григорій Тютюнник);
Вугілля само сунулось в риштак, вливаючись у загальний потік антрациту на конвейєр (О. Донченко);
// Сповзати, злазити з чого-небудь на землю, підлогу і т. ін.
Не втерпів дід. Заворушився.., закашляв і вперше за тиждень почав сунутися з печі (І. Кириленко);
// Посуваючись, переміщатися на певну відстань від кого-, чого-небудь; відсуватися.
Враз почув [дід], що його торба кудись сунеться, що її вже нема! (М. Коцюбинський).
4. розм. Намагатися проникнути, потрапити куди-небудь.
Виряджала в доріженьку Мати свого сина. Виряджала, промовляла: – Сину мій коханий, Дивись пильно, щоб не сунувсь Ворог препоганий (з народної пісні);
[Олімпіада Іванівна (побачивши дітей):] Ви сюди як влізли? [Хлопчик] Там не зачинено...[Олімпіада Іванівна] Ох, уже мені сі літні виходи! А ви ж чого сунетесь сюди, що не зачинено, то вам уже й треба (Леся Українка);
Я йому не раз казав – не лізь даремно під кулі, не сунься у воду, не питавши броду (Ю. Збанацький);
// Звертатися до кого-небудь проти його бажання, надокучати комусь.
Я ввійшла, а пані: – Чого сунешся? (Марко Вовчок);
// Втручатися в чужі справи.
Ганна з затиснутим револьвером у руці кинулась у саму гущу бандитів: – Не смійте! Припиніть дітовбивство! – Хтось грубо відштовхнув її..: – Не сунься, отаманко, не в своє! (О. Гончар);
// зневажл. Намагатися досягти певного становища, прагнути стати ким-небудь значущим.
Не хочеш страти, – не сунься ні в куми, ні в свати! (Номис).
5. Пас. до су́нути 1, 2.
Усі ті професори вийшли буцімто випадком в світлицю й попрямували до стола тихою рівною ступою, неначе червонясті ляльки сунулись чиєюсь захованою потайною рукою (І. Нечуй-Левицький).
◇ Ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми чиїми <�Грунт попо́вз з-під ніг у кого і без дод.> див. ґрунт;
Ки́датися (со́ватися) / ки́нутися (су́нутися) з кулака́ми (кулако́м) див. ки́датися;
Лі́зти (спіши́ти, забіга́ти, су́нутися і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло див. лі́зти;
(1) Су́нутися зі свої́ми ко́зами на торг – встрявати в щось, виявляти небажану цікавість, ініціативу.
– У кожній хаті свої звичаї, – продовжував Захар Максимович. – Поважай їх, сину, не топчи. .. І не сунься з своїми козами на торг (В. Кучер);
Зі свої́ми ко́зами на торг -.
Справді, Вітольде Станіславовичу, що все це означає? – І Федь Масюта зі своїми козами на торг (І. Головченко і О. Мусієнко);
(2) Су́нутися під ру́ку (ру́ки) – те саме, що Підверта́тися (попада́ти, попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) / підверну́тися (попа́сти, попа́стися, потра́пити і т. ін.) під ру́ку (в ру́ки) (див. підверта́тися).
Брала [Домніка] все, що сунулося під руку, – збіжжя, насіння, хатні знаряди (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)