сунутися

I с`унутися-нуся, -нешся, недок.

1》 Іти, рухатися, пересуватися, перев. повільно або через силу.

|| Наближатися до кого-, чого-небудь; насуватися.

|| Відходити, відступати від кого-, чого-небудь.

|| Рухатися великою масою, безперервним потоком.

|| Змінювати своє положення в просторі.

|| перен., рідко. Повільно минати (про час).

2》 Соваючись, наближатися до кого-, чого-небудь; підсуватися.

3》 Не втримавшись де-небудь, повільно сповзати або скочуватися вниз по похилій поверхні; зсовуватися.

|| Сповзати, злазити з чого-небудь на землю, підлогу і т. ін.

|| Посуваючись, переміщатися на певну відстань від кого-, чого-небудь; відсуватися.

4》 розм. Намагатися проникнути, потрапити куди-небудь.

|| Звертатися до кого-небудь проти його бажання, надокучати комусь.

|| Втручатися в чужі справи.

|| зневажл. Намагатися досягти певного становища, прагнути стати ким-небудь значущим.

5》 Пас. до сунути 1), 2).

II сун`утися-нуся, -нешся, док.

1》 Кинутися до кого-, чого-небудь.

|| Ураз побігти, понестися куди-небудь (перев. про багатьох).

|| Спрямувати свій інтерес на кого-, що-небудь.

|| Потрапити куди-небудь через власну необачність.

2》 розм. Прийти, прибути, з'явитися куди-небудь; поткнутися.

|| у сполуч. з інфін. Спробувати що-небудь зробити.

|| Зробити спробу влаштуватися куди-небудь працювати, вчитися тощо.

Значення в інших словниках

1. сунутися — су́нутися дієслово недоконаного виду рухатися повільно суну́тися дієслово доконаного виду кинутися до кого-, чого-небудь  Орфографічний словник української мови
2. сунутися — (помалу) пересуватися, рухатися, йти, їхати, ф. перти; (на кого) СУНУТИ; (до А) присуватися, (від А) відсуватися; (під руку) (- людей/) лізти, підлазити, (- речі) потрапляти, траплятися; (з гори) зсуватися, сповзати; (- хмари) пливти, напливати; (у чужі справи) втручатися.  Словник синонімів Караванського
3. сунутися — див. втручатися; іти; лізти; рухатися  Словник синонімів Вусика
4. сунутися — СУНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. 1. Кинутися до кого-, чого-небудь. – Лупурелло вдарив офіцера палицею. Тоді всі офіцери сунулись до Лупурелла, добре попобили (І. Нечуй-Левицький); – Брешшеш!...  Словник української мови у 20 томах
5. сунутися — ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми у кого, чиїми. Чиєсь становище стає ненадійним, непевним і т. ін. Кожний зрубаний Тиховичем виноградник накладав вагу на його сумління.  Фразеологічний словник української мови
6. сунутися — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. сунутися — СУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, недок. 1. Іти, рухатися, пересуватися, перев. повільно або через силу. Помаленьку й повагом — не йшов, а неначе сунувся Бичковський до стола, де сиділи гості (Н.-Лев., VI, 1966, 35); Сани ледве сунулись (Мик.  Словник української мови в 11 томах
8. сунутися — Сунутися, -нуся, -нешся гл. 1) Соваться. Не питаючи броду, не сунься у воду. Ном. 2) Медленно двигаться, надвигаться. Стрічкою сунулись козаки. Стор. МПр. 124. --------------- Сунутися, -нуся, -нешся гл. Броситься, ринуться.  Словник української мови Грінченка