супровідний
СУПРОВІ́ДНИ́Й, і́дна́, і́дне́.
1. Який супроводжує кого-, що-небудь, признач. для супроводу.
Відійшовши на кілька кроків од палати, він [професор] спинився й почекав, поки супровідні особи оточать його (Ю. Шовкопляс);
Розгорнула [Олеся] томик, стала читати вголос .. Мелодійний голос дівчини, її м'яка вимова обволікали поетичні слова повісті супровідною музикою (І. Волошин);
// Який надсилають одночасно з ким-, чим-небудь (про лист, документ і т. ін.).
Петрусь з старшиною приїхав у рідне селище. – О! – вигукнув голова виконкому, прочитавши супровідного листа. – А тебе тут розшукують! (І. Багмут).
2. Тісно пов'язаний з чим-небудь; який додається до чогось основного; супутній.
Досліджуючи епіцентри минулих катастроф, учені переконалися, що часто супровідні явища приносять біди більше, ніж самі поштовхи (з газ.);
І в усатівських, і у волинсько-подільських мегалітичних могильниках, крім основних поховань, зустрічаються супровідні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)