сурдутина

СУРДУТИ́НА, и, ж., заст.

Поганенький, поношений сурдут.

Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші .. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (О. Кобилянська);

Пішов [Іван] у легкій сурдутині, тепер дрожить [дрижить] усім тілом (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. сурдутина — сурдути́на іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сурдутина — -и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сурдутина — СУРДУТИ́НА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут. Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші.. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (Коб.  Словник української мови в 11 томах