сурдутина

СУРДУТИ́НА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут.

Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші.. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (Коб., III, 1956, 34);

Пішов [Іван] у легкій сурдутині, тепер дрожить [дрижить] усім тілом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 54).

Значення в інших словниках

1. сурдутина — сурдути́на іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сурдутина — СУРДУТИ́НА, и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут. Зчудовано підняв я голову й побачив на одній високій груші .. Василька, котрий, засівши на одній галузі без сурдутини й босоногий, заїдав грушки (О.  Словник української мови у 20 томах
3. сурдутина — -и, ж., заст. Поганенький, поношений сурдут.  Великий тлумачний словник сучасної мови