суремити
СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., перех. і неперех.. поет., рідко. Те саме, що сурмити¹.
*Образно. — Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: — Устань! (Мал., Запов. джерело, 1959, 112).
Словник української мови (СУМ-11)