суремити

СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., що і без прям. дод., поет., рідко.

Те саме, що сурми́ти¹.

* Образно. – Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: – Устань! (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. суремити — суре́мити дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. суремити — -млю, -миш; мн. суремлять; недок., перех. і неперех., поет., рідко. Те саме, що сурмити I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суремити — СУРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. суре́млять; недок., перех. і неперех.. поет., рідко. Те саме, що сурмити¹. *Образно. — Боженку, підводься, Боженку, твоя Україна палає. Земля придеснянська й славутська на сурмах суремить: — Устань! (Мал., Запов. джерело, 1959, 112).  Словник української мови в 11 томах