суремний
СУРЕ́МНИЙ, а, е.
Те саме, що сурмови́й.
Я ще сам не знав любові трунку, .. Запаху не чув ще кіс дівочих, Ніжності їх, теплоти облич, А уже у днях, в суворих ночах Чув суремний невмолимий клич (Я. Шпорта);
Тарас – під “наглядом таємним”, Під свистом царського бича – Щасливим голосом суремним Михайла Щепкіна стріча (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)