суремний
СУРЕ́МНИЙ, а, е. Те саме, що сурмови́й.
Я ще сам не знав любові трунку,.. Запаху не чув ще кіс дівочих, Ніжності їх, теплоти облич, А уже у днях, в суворих ночах Чув суремний невмолимий клич (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 106);
Тарас — під «наглядом таємним», Під свистом царського бича — Щасливим голосом суремним Михайла Щепкіна стріча (Рильський, III, 1961, 33).
Словник української мови (СУМ-11)