сурмар
СУРМА́Р, я́, ч.
Те саме, що сурма́ч.
Ми плекали розплату. Захрипли в бою сурмарі, А полкам не видать ні кінця, ані краю, ні ліку (А. Малишко);
* Образно. Гудуть вітри в широкім світі – Молодого травня сурмарі (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)