суспільний
СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до суспільства.
Здається, не був ваш Юріштан хранителем суспільного порядку, лиш зажерлим пушкарем (Г. Хоткевич);
– Люди, що виступають на публічну арену, пануючі, вожді тощо являються перед загалом в горностаях, панцирах, у мантіях, .. булавами, патерицями, і за тими придатками їхньої влади, їхнього суспільного значення губиться саме найцікавіше – людина (Б. Лепкий);
Суспільне виробництво.
2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві.
Почуваю серцем його [Дж. Г. Байрона] сум, його тугу серед розпусти, нікчемності суспільного життя того темного часу (І. Нечуй-Левицький);
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (з мови документів);
Суспільні класи;
Суспільна формація.
3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання.
Суспільна власність.
4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві, в колективі;
// Який живе у великій групі.
Останнім часом учені з особливим інтересом вивчають так званих суспільних комах – бджіл, ос, мурах, термітів (з наук.-попул. літ.).
5. рідко. Те саме, що сумі́жний.
З одчинених воріт суспільного подвір'я .. визирнув Коваль (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)