суспільний
СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до суспільства.
Здається, не був ваш Юріштан хранителем суспільного порядку, лиш зажерлим пушкарем (Г. Хоткевич);
– Люди, що виступають на публічну арену, пануючі, вожді тощо являються перед загалом в горностаях, панцирах, у мантіях, .. булавами, патерицями, і за тими придатками їхньої влади, їхнього суспільного значення губиться саме найцікавіше – людина (Б. Лепкий);
Суспільне виробництво.
2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві.
Почуваю серцем його [Дж. Г. Байрона] сум, його тугу серед розпусти, нікчемності суспільного життя того темного часу (І. Нечуй-Левицький);
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (з мови документів);
Суспільні класи;
Суспільна формація.
3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання.
Суспільна власність.
4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві, в колективі;
// Який живе у великій групі.
Останнім часом учені з особливим інтересом вивчають так званих суспільних комах – бджіл, ос, мурах, термітів (з наук.-попул. літ.).
5. рідко. Те саме, що сумі́жний.
З одчинених воріт суспільного подвір'я .. визирнув Коваль (М. Трублаїні).
Значення в інших словниках
- суспільний — (який стосується людей даного суспільства) громадський, (щодо народу) народний, (стосовно всіх) загальний. Словник синонімів Полюги
- суспільний — 1. Суспільний і громадський Російське общественный означає і суспільний, і громадський. Тому люди, котрі не знають добре української, вживають у нашій мові ці слова як синоніми, а звідси – помилки, недоречності. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- суспільний — суспі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- суспільний — СУСПІЛЬНИЙ – ГРОМАДСЬКИЙ Суспільний. 1. Який стосується всього суспільства як сукупності відносин, що зв’язують людей у процесі виробництва й відтворення їхнього матеріального життя. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- суспільний — Громадський, гуртовий, загальний; (- становище) соціяльний. Словник синонімів Караванського
- суспільний — див. спільний Словник синонімів Вусика
- суспільний — [сусп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- суспільний — -а, -е. 1》 Стос. до суспільства. Суспільне виробництво. Суспільні науки — науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами. 2》 Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суспільний — СУСПІ́ЛЬНИЙ (пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), СОЦІА́ЛЬНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ. Суспільні відносини; Суспільний лад; Суспільна власність; В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (М. Рильський); Соціальний прогрес; Соціальні групи. Словник синонімів української мови
- суспільний — Суспі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суспільний — СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до суспільства. Основою товарного господарства є суспільний поділ праці (Ленін, 3, 1970, 21); Об’єктивні закони суспільного розвитку невблаганно ведуть до перемоги комунізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
- суспільний — Суспільний, -а, -е 1) Смежный. 2) Общественный. Желех. Словник української мови Грінченка