1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

суспільний

1. Суспільний і громадський

Російське общественный означає і суспільний, і громадський. Тому люди, котрі не знають добре української, вживають у нашій мові ці слова як синоніми, а звідси – помилки, недоречності. Тож треба пам’ятати, що суспільний утворено від іменника суспільство. Суспільний лад, суспільні відносини, суспільне буття, суспільна свідомість, суспільні науки. А громадський – від громада. Він має значення “не державний, не службовий, добровільний, такий, що стосується всього населення або якогось колективу”. Громадські організації, громадський порядок, громадські доручення, громадське харчування. Неправильно кажуть суспільний діяч, треба громадський діяч.

Деякі слова: думка, обов’язок, діяльність можуть сполучатися з обома прикметниками (суспільний і громадський), але значення таких висловів різне; воно зумовлене контекстом. Скажімо, суспільна думка – це політичні ідеї того чи того суспільства в певний період його історії. А громадська думка – погляд колективу, населення країни або більшого загалу (континенту, планети) на якесь питання. “Громадська думка всього прогресивного людства виступає проти війни, за мир між народами” (з газети).

2. Громадський – громадянський

Змістову відмінність мають прикметники громадський та громадянський. Перший з них походить від іменника громада й означає – належний до певного колективу людей. Громадські організації, громадський будинок, громадська думка. Другий стосується громадянина як члена суспільства, а також усього громадянства. Громадянські права, громадянська мужність, громадянська совість. Відповідно до цих значень маємо й послуговуватися згаданими прикметниками.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суспільний — (який стосується людей даного суспільства) громадський, (щодо народу) народний, (стосовно всіх) загальний. Словник синонімів Полюги
  2. суспільний — суспі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. суспільний — СУСПІЛЬНИЙ – ГРОМАДСЬКИЙ Суспільний. 1. Який стосується всього суспільства як сукупності відносин, що зв’язують людей у процесі виробництва й відтворення їхнього матеріального життя. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  4. суспільний — Громадський, гуртовий, загальний; (- становище) соціяльний. Словник синонімів Караванського
  5. суспільний — див. спільний Словник синонімів Вусика
  6. суспільний — [сусп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. суспільний — СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до суспільства. Здається, не був ваш Юріштан хранителем суспільного порядку, лиш зажерлим пушкарем (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. суспільний — -а, -е. 1》 Стос. до суспільства. Суспільне виробництво. Суспільні науки — науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами. 2》 Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. суспільний — СУСПІ́ЛЬНИЙ (пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), СОЦІА́ЛЬНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ. Суспільні відносини; Суспільний лад; Суспільна власність; В народній ліриці нашій бачимо ми раз у раз все більш глибокі соціальні мотиви (М. Рильський); Соціальний прогрес; Соціальні групи. Словник синонімів української мови
  10. суспільний — Суспі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. суспільний — СУСПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до суспільства. Основою товарного господарства є суспільний поділ праці (Ленін, 3, 1970, 21); Об’єктивні закони суспільного розвитку невблаганно ведуть до перемоги комунізму (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  12. суспільний — Суспільний, -а, -е 1) Смежный. 2) Общественный. Желех. Словник української мови Грінченка