суставець
СУСТА́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко.
Зменш. до суста́в.
Хлопець кричить: – Хто в Бога вірує – рятуйте! – А жінка [знахарка] тягає його по соломі та собі ще дужче: – Хрестами забиваю, молитвами викликаю, з твоїх плечей, з твоїх пальців, з твоїх семидесяти [сімдесяти] суставців!.. (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)