сусідонько

СУСІ́ДОНЬКО, а, ч.

Пестл. до сусі́д.

– Ого! – думаю собі. – Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (М. Коцюбинський);

– Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. сусідонько — сусі́донько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сусідонько — -а, ч. Пестл. до сусід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сусідонько — СУСІ́ДОНЬКО, а, ч. Пестл. до сусі́д. — Ого! — думаю собі. — Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (Коцюб., І, 1955, 299); — Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Л. Укр., III, 1952, 483).  Словник української мови в 11 томах
4. сусідонько — Сусіда, -ди м. 1) = сусід. То десь узявся близький сусіда матку стареньку із землі підіймає. ЗОЮР. І. 21. 2) = підсусідок. Буде оце в чоловіка хата порожня і він пустить в її кого жить, то вже і сусіда його, хоч би та хата була геть де-небудь од його...  Словник української мови Грінченка