сусідонько
СУСІ́ДОНЬКО, а, ч. Пестл. до сусі́д.
— Ого! — думаю собі. — Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (Коцюб., І, 1955, 299);
— Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Л. Укр., III, 1952, 483).
Словник української мови (СУМ-11)