сусідочка
СУСІ́ДОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сусі́дка і сусі́да.
Як не виджу сусідочки — невесела днинка (Коломийки, 1969, 307);
Горить земля під Катериною від сорому. А тут іще добрі сусідочки й собі піддають жару, а котра й зупиняє, то так, щоб ліпше би вже мовчала (Хотк., II, 1966, 112);
— Пусти, брате, у сусідочки. — Ой, як мені, та сестро, пускати: Будуть діти їстоньки прохати! (Укр.. лір. пісні, 1958, 443).
Словник української мови (СУМ-11)