суттєвий
СУТТЄ́ВИЙ, а, е.
Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний.
Типове як філософське поняття якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д (із журн.);
Історичний аналіз літературних явищ приводив Франка до розкриття їхніх суттєвих сторін і особливостей (із журн.);
Суттєву роль у формуванні психоемоційного статусу людей старших вікових груп відіграють зміни нейроендокринної та імунної систем (з наук. літ.);
// у знач. ім. суттє́ве, вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.
Тут [за кордоном] Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (О. Гончар);
// Який має велике, особливе значення.
Несміливі свідчення кількох його колег, що прагнули врятувати поручика від загибелі, не внесли нічого суттєвого (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)