суттєвий
СУТТЄ́ВИЙ, а, е. Який становить саму суть, зміст чого-небудь; важливий, значний.
Типове, як філософське поняття, якраз і є те важливе, що характеризує, визначає суттєву ознаку, суттєву якість предмета, явища, речі і т. д. (Вітч., 8, 1958, 135);
У творах Головка вперше в українській прозі були правдиво накреслені суттєві риси позитивного героя радянського часу (Іст. укр. літ., II, 1956, 92);
Історичний аналіз літературних явищ приводив Франка до розкриття їхніх суттєвих сторін і особливостей (Рад. літ-во, 5, 1966, 70);
// у знач. ім. суттє́ве, вого, с. Те, що становить саму суть, зміст чого-небудь.
Історичний матеріалізм вивчає найбільш суттєве в структурі соціального організму (Ком. Укр., 7, 1970, 21);
Тут [за кордоном] Хома, відчувши раптом у собі самому гордість будівника, господаря і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (Гончар, І, 1954, 201);
// Який має велике, особливе значення.
Несміливі свідчення кількох його колег, що прагнули врятувати поручика від загибелі, не внесли нічого суттєвого (Галан, Гори.., 1956, 183).
Словник української мови (СУМ-11)