сутужно

СУТУ́ЖНО, присл.

1. Присл. до суту́жний.

Передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене (Леся Українка);

Спочатку спільна праця йшла сутужно (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. пред., кому і без дод. Важко через складні обставини, великі труднощі; скрутно.

Берись дружно, не буде сутужно (прислів'я);

Сутужно зараз людям. Коні на війну пішли, а котрі залишилися в людей, так повиздихали (П. Кочура);

– З землею сутужно: що тих п'ятдесят вісім десятин на сорок три душі (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. сутужно — суту́жно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сутужно — присл. 1》 Присл. до сутужний. 2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Тяжко через складні обставини, великі труднощі; скрутно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сутужно — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови
4. сутужно — СУТУ́ЖНО, присл. 1. Присл. до суту́жний. Передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене (Л. Укр., V, 1956, 304); Спочатку спільна праця йшла сутужно (Наука.., 10, 1967, 49). 2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка.  Словник української мови в 11 томах
5. сутужно — Сутужно нар. Трудно, тяжело. Тепер на дрова стало дуже сутужно. Черк. у.  Словник української мови Грінченка