сутулуватість
СУТУ́ЛУВАТІСТЬ, тості, ж.
Властивість і стан за знач. суту́луватий.
Та сутулуватість [Духновича] для мене як останній знак того, скільки він попогнувсь над книжками в бібліотеках (О. Гончар);
Навіть у темряві по обрису видно характерну сутулуватість Січкаря (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)