сутулуватий

СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е.

Трохи, злегка сутулий.

Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (І. Нечуй-Левицький);

До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (А. Хорунжий);

Софія непомітно зиркала на сутулувату постать брата (А. Шиян);

Він – кремезний, з богатирськими сутулуватими плечима і вилицюватим обличчям (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. сутулуватий — суту́луватий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сутулуватий — -а, -е. Трохи, злегка сутулий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сутулуватий — СУТУ́ЛУВАТИЙ, а, е. Трохи, злегка сутулий. Він був зовсім несхожий на переднішого старця Кміту, замлілого, заниділого, ще й сутулуватого (Н.-Лев., IV, 1956, 309); До землянки ввійшов літній сухорлявий сутулуватий чоловік (Хор., Незакінч.  Словник української мови в 11 томах